Холтерівське моніторування ЕКГ

Холтерівське (амбулаторне, добове, багатогодинне) моніторування електрокардіограми (ЕКГ) є одним із найпоширеніших і доступних методів неінвазивної інструментальної діагностики порушень ритму та провідності серця.

Це тривала реєстрація ЕКГ за умов повсякденної активності пацієнта з подальшим аналізом отриманих даних.

Метод названий на честь американського інженера та винахідника Нормана Джефрі Холтера, який запропонував радіоелектрокардіографію та вперше здійснив тривалу реєстрацію ЕКГ у 50-х роках минулого століття. У 1962 р. оригінальна система Нормана Холтера була модифікована до першої комерційної системи, з допомогою якої метод активно увійшов у клінічну практику.

Основна ідея амбулаторної електрокардіографії – збільшити тривалість та забезпечити можливість реєстрації ЕКГ в умовах звичайної добової активності пацієнта, що дає можливість кардинально підвищити чутливість методу електрокардіографії у діагностиці насамперед порушень серцевого ритму та провідності.

Поєднання неінвазивності та високої інформативності, можливостей використання у стаціонарних та амбулаторних умовах дозволяє широко використовувати холтерівське моніторування ЕКГ для діагностики порушень ритму та провідності серця, ішемічної хвороби серця (ІХС), а також оцінки ефективності лікування серцево-судинних захворювань.

Звичайна ЕКГ, записана на одно- або багатоканальному електрокардіографі (не менше 4-х серцевих циклів у кожному відведенні) включає близько 50 серцевих комплексів, а тривалість реєстрації ЕКГ, як правило, не перевищує однієї хвилини. При холтерівському моніторуванні здійснюється безперервна реєстрація ЕКГ протягом 1440 хвилин, що дозволяє отримати для аналізу близько 100 тис. серцевих циклів. Таким чином, тривалість спостереження за роботою серця майже в 1,5 тис. разів більша, ніж при реєстрації звичайної ЕКГ.

Тривале моніторування ЕКГ дозволяє:

• виявити минущі порушення ритму серця пацієнта та їх зв’язок із клінічними симптомами (відчуття неритмічного серцебиття, запаморочення, слабкість, втрати свідомості тощо);
• зареєструвати моменти початку та закінчення пароксизмів тахікардій, що дозволяє встановити механізми виникнення аритмій та визначити тактику їх подальшого лікування;
• оцінити характер, кількість та прогноз виявлених аритмій;
• встановити зв’язок порушень ритму та провідності з можливими порушеннями кровообігу в серцевому м’язі;
• оцінити ефективність та безпеку медикаментозного лікування аритмій, а також визначити можливість та необхідність немедикаментозного лікування (імплантація кардіостимуляторів, радіочастотна аблація, хірургічне лікування ІХС);
• оцінити функції вже наявних у пацієнта імплантованих електрокардіостимуляторів або кардіоветерів-дефібриляторів.

Якщо Вас цікавить холтерівське моніторування ЕКГ у Миколаєві чи Херсоні, звертайтесь до Медичного Центру «ARNIKA».